Дізнайтеся про поняття нейророзмаїття, типи нейророзладів та про те, як рух за нейророзмаїття кидає виклик традиційним способам мислення.
Основні висновки
- Визначення: Парадигма нейророзмаїття визнає природні варіації у функціонуванні мозку, включаючи такі стани, як аутизм, порушення координації розвитку та розлади сенсорної обробки.
- Сильні сторони: люди з нейророзмаїттям, наприклад, з аутизмом, часто демонструють унікальні сильні сторони, такі як креативність і здатність вирішувати проблеми.
- Виклики: Ці люди можуть стикатися з труднощами в середовищі, не пристосованому до потреб нейророзвитку.
- Інклюзія: Інклюзивні практики мають вирішальне значення для підтримки нейророзмаїття в суспільстві.
- Поінформованість: Підвищення обізнаності зменшує стигму щодо психічних захворювань та нейророзмаїття.
- Вплив: Прийняття нейророзмаїття збагачує перспективи та сприяє інноваціям.
Визначення нейророзмаїття
Нейророзмаїття - це концепція, яка описує ідею про те, що людський мозок розвивається і працює по-різному, по-різному взаємодіє і по-різному сприймає світ. Різноманітність у розвитку людського мозку призводить до відмінностей у пізнанні, навчанні та поведінці. Приблизно кожна п'ята людина є нейродивергентною, тобто її мозок функціонує інакше, ніж те, що вважається стандартним або типовим.
За даними Національного симпозіуму з нейророзмаїття, нейророзмаїття поєднує в собі риси, які розглядаються як виклики та сильні сторони. Хоча нейророзмаїття - це немедичний термін, його можна застосувати до людей з медичними захворюваннями та з обмеженими можливостями до навчання.
Однак відмінності мозку при цих станах супроводжуються дефіцитом і можуть розглядатися як індивідуальні сильні сторони або переваги.
Історія нейророзмаїття
Австралійська соціологиня Джуді Сінгер запровадила термін "нейророзмаїття" у 1998 році, щоб визнати унікальний розвиток мозку та сприяти рівності. Сінгер розглядала когнітивні відмінності людини в контексті біорізноманіття.
У своїй дипломній роботі з соціології Сінгер обговорювала, що існують певні відмінності в мозку людей, навіть однояйцевих близнюків, тому не існує універсального визначення нормальних можливостей людського мозку.
Деякі автори також посилаються на більш ранню роботу Джима Сінклера, захисника людей з аутизмом, який висунув концепцію нейророзмаїття. Він був головним організатором міжнародної онлайн-спільноти людей з аутизмом. У своїй промові 1993 року "Не оплакуйте нас" Сінклер підкреслив, що аутизм - це не порушення нейророзвитку, а спосіб існування.
Рух за нейророзмаїття
Рух за соціальну справедливість або рух за нейророзмаїття започаткувала австралійська соціологиня Джуді Сінгер. Рух виник у 1990-х роках, коли Сінгер розглядала нейророзмаїття в контексті політики меншин.
Цей рух виник на основі руху за права людей з аутизмом і кинув виклик ідеї, що стани, які класифікуються або позначаються як порушення нейророзвитку, є патологічними за своєю суттю.
Цілі руху за нейророзмаїття
Основна мета руху за нейророзмаїття полягала у визнанні неврологічних відмінностей між людьми та підвищенні рівня інклюзії та прийняття нейророзмаїття. Рух заохочував людей, чий мозок працює по-іншому, відзначати нейророзмаїття.
Люди з аутизмом були значною частиною цього руху. Завдяки соціальним мережам та онлайн-платформам багато людей з аутизмом змогли об'єднатися, поспілкуватися та сформувати колектив для самозахисту.
Співачка сама мала аутизм, і вона розглядала нейророзмаїття як рух за соціальну справедливість, що пропагує рівність так званих "неврологічних меншин", до яких належать люди, чий мозок працює в нетиповий спосіб.
До них відносяться люди з розладами аутистичного спектру та СДУГ, а також люди з відмінностями у навчанні. Вона підкреслила, що ці відмінності не слід розглядати як дефіцит, а скоріше як переваги та цінні варіації в роботі мозку, які слід цінувати.
Рух за нейророзмаїття був спрямований на висвітлення переваг і сильних сторін, пов'язаних з нейророзмаїттям. Він був побудований на соціальній моделі інвалідності, згідно з якою інвалідність виникає через інституційні, системні або суспільні бар'єри, а не через вроджені дефіцити в людині.
Згідно з соціальною моделлю інвалідності, порушення, що впливають на дітей з СДУГ, аутизмом і труднощами у навчанні, виникають через бар'єри навколишнього середовища - наприклад, гучний, яскравий клас або жорсткий шкільний розклад. Вони також підриваються стигмою та соціальною ізоляцією, які виникають через нерозуміння нейротипових людей.
Тому активісти в аутистичній спільноті та за її межами заохочують зміни в навколишньому середовищі, включаючи класи, робочі місця, громади та медичні установи, щоб зробити це середовище більш відкритим для людей з особливостями та більш привітним.
Приклади нейророзмаїття
Нейророзмаїття не є медичним терміном, тому люди не мають схожих ознак і симптомів. Кількість способів, якими може бути підключений людський мозок, нескінченна. Діагнози дозволяють людям спілкуватися і посилатися на конкретні ознаки та симптоми, які зазвичай зустрічаються разом.
Існують різні приклади нейророзмаїття. До найбільш поширених серед людей станів, які є прикладами нейророзмаїття, належать
- Синдром Дауна
- розлади аутистичного спектру
- СИНДРОМ ДЕФІЦИТУ УВАГИ ТА ГІПЕРАКТИВНОСТІ
- Обсесивно-компульсивний розлад
- Дислексія
- біполярний розлад.
Інші приклади нейророзмаїття включають дискалькулію, дисграфію, інтелектуальні порушення, порушення здатності до навчання, розлади сенсорної обробки, соціальну тривожність, синдром Прадера-Віллі (PWS) і синдром Туретта.
Найпоширеніші типи нейророзладів
Дислексія
Дислексія є найпоширенішим типом нейророзмаїття серед дорослих, приблизно у 10% дорослих діагностується цей стан. Другим за поширеністю типом є синдром дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ), на який страждають приблизно 4-5% населення. Третій найпоширеніший тип нейрорізноманітності - це розлад аутистичного спектру (РАС), на який страждають приблизно 1-2% населення.
Разом дислексія, СДУГ та РАС складають близько 70% всіх діагнозів розладів нейророзвитку.
Синдром дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ)
СДУГ, поширений приклад нейророзмаїття, охоплює цілий спектр симптомів і переживань. Через відмінності у функціонуванні мозку люди можуть проявляти симптоми постійно, час від часу або рідко.
У більшості випадків мозкові відмінності не потребують пристосування. Однак роботодавцям або викладачам може знадобитися скоригувати своє спілкування з людьми з СДУГ. Проактивне спілкування, змінений графік роботи/навчання та адаптація стратегій оцінки успішності можуть допомогти таким людям оптимізувати свої здібності.
Здатність до навчання
Розлади здатності до навчання, ще один приклад нейророзмаїття, - це когнітивні порушення, які впливають на здатність запам'ятовувати та обробляти певну інформацію. Діти з порушеннями здатності до навчання не виглядають як інваліди, і їх можуть не помічати в шкільному середовищі.
Проблема може загостритися, якщо учні з порушеннями здатності до навчання досягають успіхів в інших предметах, оскільки вчителі можуть назвати їх розсіяними або лінивими. Учні з порушеннями здатності до навчання можуть відчувати труднощі в одних сферах і процвітати в інших.
До поширених розладів навчання відносяться дискалькулія, дислексія та дисграфія. Однак дуже важливо розуміти, що це не те саме, що інтелектуальні порушення, а порушення здатності до навчання не прирівнюється до інтелекту нижче середнього.
Точна причина цих станів невідома, проте дослідження показують, що генетичні фактори відіграють головну роль у розвитку порушень здатності до навчання і в тому, чому їхній мозок працює по-іншому.
Нейророзмаїття як ідентичність
Поняття ідентичності є складним. Люди мають кілька різних ідентичностей, які проявляються в різних середовищах і ситуаціях.
Люди часто задаються питанням, чи є нейророзмаїття, зокрема біполярний розлад, аутизм, дислексія та диспраксія, частиною ідентичності людини. Ідентичність - це і біологічний, і соціальний конструкт.
Мова особливо важлива, коли йдеться про те, як люди хочуть описати себе. У той час як захисники прав людей з інвалідністю виступають за мову, орієнтовану на людину, мова, орієнтована на ідентичність, може змінити ландшафт нейророзмаїття як ідентичності.
Відбулася еволюція нейророзмаїття, яка зосередила увагу на людях з клінічними або офіційними діагнозами СДУГ, аутизму або розладів навчання, щоб охопити ширшу групу.
Спочатку цей термін використовувався лише для опису людей на межі з клінічним діагнозом і симптомами, близькими до клінічного порогу для встановлення діагнозу. Пізніше до нейророзмаїття стали відносити людей, які самоідентифікують себе як нейророзмаїтих і відчувають, що вони мислять нестандартно і нестандартно.
Підліткам і багатьом людям стає все більш комфортно ідентифікувати себе як нейророзмаїття і приймати реальність. Для підлітків і юнаків, які відчувають соціальні труднощі, самоідентифікація з нейророзмаїттям може допомогти їм осмислити свої почуття і переживання.
Ця концепція може дати пояснення з точки зору мозку людям, які намагаються зрозуміти свої відмінності. Вона також може допомогти створити відчуття приналежності та спільноти з іншими людьми з нейророзмаїттям.
Молодь і підлітки зараз діагностують у себе стани, які підпадають під визначення нейророзмаїття, щоб підтвердити свій досвід. Діти демонструють більшу готовність пройти обстеження на предмет їхніх станів.
Нейророзмаїття та розлади аутистичного спектру (РАС)
Згідно з нещодавнім звітом Міжвідомчого координаційного комітету з питань аутизму, у кожної 68-ї дитини діагностовано РАС. Поширеним уявленням про людей з аутизмом є те, що вони мають проблеми з поведінкою та не мають соціальних навичок, але це не завжди так.
Люди можуть поводитися по-різному лише в певних ситуаціях і не мати соціальних проблем. Ці відмінності можуть призвести до непорозуміння між неаутичними та аутичними людьми та потенційно стресових обставин.
Багато людей з аутизмом демонструють виняткові когнітивні здібності, інтелект і розпізнавання образів. Гіперлексія, здатність читати надзвичайно добре і рано, також пов'язана з РАС.
РАС пов'язаний з відмінностями в навчанні, спілкуванні та поведінці, а ознаки РАС можуть відрізнятися у різних людей. Люди з РАС мають різні сильні сторони, потреби, здібності та проблеми.
Наприклад, деякі люди з аутизмом досягають успіху у вербальному спілкуванні, мають IQ вище середнього і живуть незалежно.
На відміну від них, інші можуть бути нездатними висловлювати свої почуття і боротися зі шкідливою поведінкою, що впливає на їхнє самопочуття, залежати від інших, мати труднощі з орієнтацією в груповому середовищі та соціальних відносинах, а також мати супутні проблеми з сенсорною обробкою.
Мова також важлива для спільноти людей з аутизмом. У той час як багато організацій, що займаються захистом прав людей з інвалідністю, віддають перевагу мові "людина", тобто "люди з аутизмом", дослідження показують, що спільнота людей з аутизмом віддає перевагу мові "особистість", тобто "людина з аутизмом".
Виклики для людей з аутизмом
Проблеми, з якими стикаються люди з аутизмом, можуть бути наслідком соціальних бар'єрів та суспільних норм, які призводять до соціальної нерівності та ізоляції. Медичне втручання може бути важливим для людей з аутизмом, а встановлення офіційного діагнозу також може допомогти покращити доступ до медичних та соціальних послуг.
Поряд з клінічним діагнозом, для дорослих людей з аутизмом важливим є подолання соціальних та екологічних бар'єрів і стигматизації. Дослідження показують, що понад 80% дорослих людей з аутизмом у світі є безробітними. Організації повинні боротися зі стигмою та бар'єрами, які перешкоджають працевлаштуванню людей з аутизмом.
Нейророзмаїття на роботі
Зусилля, спрямовані на збільшення нейророзмаїття, можуть покращити атмосферу на робочому місці. Люди з нейророзмаїттям, такі як люди з аутизмом, можуть поділитися своїми поглядами, талантами та навичками, щоб підтримати ефективність та продуктивність організації.
Дослідження показали, що нейророзмаїття в команді призводить до підвищення продуктивності праці. Дослідження показало, що після шести місяців роботи в одному відділі банку працівники з аутизмом виконували роботу людей, яким знадобилося три роки, щоб досягти цього рівня, до того ж вони були на 50% продуктивнішими.
Серед навичок і талантів нейро-різноманітних людей, які можуть принести користь організаціям, - креативність, інноваційність, точність і гостра здатність виявляти помилки, наполегливість і надійність, унікальні методи вирішення проблем і здатність досягати успіху в роботі, яка повторюється або є рутинною за своєю природою.
Впровадження програм, спрямованих на збільшення нейророзмаїття на робочому місці та наймання більшої кількості людей з нейророзмаїттям, включає пошук альтернативних способів оцінки кандидатів, партнерство з місцевими установами, неприбутковими організаціями та постачальниками послуг, а також впровадження програм навчання та наставництва для людей з нейророзмаїттям, які можуть допомогти сприяти інклюзивності на робочому місці.
Тому дуже важливо цінувати сильні сторони людей з аутизмом, які також можуть допомогти їм підвищити впевненість у собі, самооцінку, соціальні та життєві навички.
Люди нейрорізноманітні
Термін "нейророзмаїття" може бути використаний для опису низки неврологічних станів, які змінюють спосіб мислення та взаємодії людей з оточуючим середовищем. Хоча цей термін включає в себе порушення розвитку, порушення здатності до навчання, неврологічні стани та СДУГ, немає двох однакових мізків. Тому нейророзмаїття стосується всіх людей у суспільстві.
Нейророзмаїття - це не те саме, що інвалідність. Існує думка, що відмінності мозку є нормальним явищем. Хоча деякі нейрорізноманітні студенти або особи можуть потребувати пристосувань на роботі чи в школі, вони володіють індивідуальними сильними сторонами, включаючи креативність і нестандартне мислення.
Нейророзмаїття та відмінності в людському мозку існують у світі вже давно, і ці відмінності сформували світ таким, яким він є сьогодні. Ми несемо відповідальність перед майбутніми поколіннями за те, щоб продовжувати просувати і розвивати освіту, прийняття і вшанування різноманітності.
Суспільство може допомогти людям реалізувати свій потенціал без стигми та упереджень, пов'язаних з їхніми відмінностями. Розуміння того, що таке нейророзмаїття та його види, а також заохочення друзів, колег, членів сім'ї та громади до самоосвіти сприятиме створенню інклюзивного та процвітаючого середовища для всіх.
Шаноблива мова і знання про нейророзмаїття також важливі для лікарів, які оцінюють фізичне і психічне здоров'я людей з особливостями нейророзвитку.
В основі ідеї нейророзмаїття лежить сприйняття і розгляд відмінностей у нейророзвитку, таких як аутизм, СДУГ і порушення здатності до навчання, як сильних сторін, а не акцентування уваги на недоліках і проблемах.
Список використаної літератури
Що таке нейророзмаїття?-Harvard Health.
Що таке нейророзмаїття? | Зрозуміло
Відмова від відповідальності
Зміст цієї статті надається виключно в інформаційних цілях і не призначений для заміни професійної медичної консультації, діагностики або лікування. Завжди рекомендується проконсультуватися з кваліфікованим медичним працівником, перш ніж вносити будь-які зміни, пов'язані зі здоров'ям, або якщо у вас є якісь питання чи занепокоєння щодо вашого здоров'я. Anahana не несе відповідальності за будь-які помилки, упущення або наслідки, які можуть виникнути в результаті використання наданої інформації.
